Чорна лихоманка

Дайте мені достатню кількість кави, і я зможу керувати світом.

Все частіше і частіше вивіски у нашому місті говорять до нас мовами різних народів, але чомусь не українською. Та ця кав’ярня, одне з тих місць де солов’їна мова торкнулася назви закладу. Назва Карма Кава, пішло від слова "Карма" і натякає, що нам варто робити свою справу добре, щоб постійно покращувати її. Щойно я відкрила білосніжно-білі пластикові двері, як аромат свіжо змеленої кави огорнув мене. Наповнивши мої альвеоли підсмажено-шоколадними нотками. Мені привітно усміхнулася тендітна, брюнетка – баріста (людина, яка заварює каву), і люб’язно прийняла моє замовлення. Я сідаю за невеличкий дерев’яний столик біля вікна на всю стіну і вдивляюся в далечінь вулиці. Як все змінилося, ще колись, кав’ярні, які ми звикли відвідувати, витончені, ті, які пожвавлюють центри міст, не були вигадані. Тай сама кава, як напій була відкрита в Аварії. Поширення цього напою було дуже повільним. Спершу це була розкіш, яку дозволяли собі господарі приватних будинків. До того ж, каву використовували, як цілющий засіб при слабкості. Як я дізналася від Олексія Широкова (власника закладу): “Кава може бути як корисною так і шкідливою, як ліки чи алкоголь. Головне в міру вживати. Та аби отримати від кави максимальне задоволення потрібно вміло її заварювати. Аби підібрати під сорт кави правильний метод приготування, спершу її необхідно продегустувати, провести кап-тестінг або капінг. Для цього процесу спеціально змелену каву заливають окропом, настоюють 4 хвилини і пробують. Далі для кожного сорту підбирають свій метод. Адже одна кава має приємний горіховий смак після обжарки, вона добре підійде для еспрессо, а в цій каві помітні легкі ноти грейпфруту та персику - ідеально для кави ручної заварки чи кемекса. У кожного метода приготування свої особливості і для феєрії смаку варто лише вдало підібрати підходящий сорт кави”. Важко уявити й те, що першу кв’ярню в світі було відкрито аравійцем Шемзе на берегах Босфору. Вона здобула не аби який успіх завдяки своїй суспільній структурі, що відповідала закладеному в людині інстинкту громадськості.

І ось на моєму столику з’являється філіжанка кави. Як не дивно найпопулярнішим кавовим напоєм вже давно стало лате. Олексій додає: “Це - класний баланс між густим еспрессо, розбавлений вспіненим молоком. Дуже смачно!”. Я відчуваю присмак гіркуватих зерен на своїх губах, легку, повітряну, горіхову пінку, і замислююся над тим який довгий шлях довелося пройти цій зернинці, аби опинитися тут. В Україні. В Тернополі. В кавовому домі – Карма кава. В моєму горнятку. На моїх вустах… Горде кавове вічнозелене дерево росло десь у Коста-Ріці, на Ямайці чи у Гватемалі, де його регулярно зрошували, доглядали і тоді збирали вручну ягідки і витягували з них зернятка. Завершилася первинна обробка кави на великих фабриках і оптових складах, де проводилося сортування, полірування, змішування різних сортів зерна для отримання потрібного стандарту. Сирі кавові зерна забарвлені в жовтувато - або зеленувато-сірий колір. У них терпкий присмак. У такому вигляді зерна ще непридатні для приготування кави. Тоді зерна обжарювалися. Лише уявіть: близько 70 млн. мішків кави вагою по 60 кг кожен щорічно поступає на світовий оптовий ринок.

З кожним наступним ковтком я відлітаю все далі, і далі. Часом життя - це виключно питання наявності чашечки кави, а також того усамітнення, яке вона дає. І ось я уявляю себе гостею таких кавових домів, як: кафе Демель (Відень). Охарактеризувати його можна парою фраз – королівська розкіш, вишуканість, благородна стриманість. Queen’s Lane Coffee House (оксфорд) – тут в туманному альбіоні каву студентам колись продавали за один пенні. В цьому закладі гармонійно поєднується занурення в світ підручників і конспектів, або ж веселе спілкування, із частуванням неймовірної на смак кави! Клозері-де-Ліла (Париж). Дослівний переклад назви звучить, як “бузковий хутір”. Колись це було місце для посиденьок головних заколотників часу – художників–імпресіоністів, письменників–символістів, абстракціоністів. Недарма кажуть: “Після чашки кави все спалахує, думки тісняться, як батальйони великої армії на полі битви”. Там любив засиджуватися навіть Ернест Хемінгуей. Кажуть, що тамтешня філіжанка кави надихає на великі звершення. Ці роздуми навіяли мені запітання, чому ж всетаки люди витрачають гроші на такий гіркий напій. На що я отрімала цікаву відповідь: “Якщо під гірким нопоєм ти маєш на увазі каву взагалі, то люди платять за неї щоб взбадьоритись, привести думки до ладу. Насолодитись вдало завареною чашкою, розпізнати смак, зігрітись, викурити цигарку. Поспілкуватись з товаришами, взнати новини, познайомитись. Можливо ще й тому, що це модно і ти виглядаєш крутішою серед оточуючих”.

Шум кавової машини і лаунджна музика гармонійно поєднуються, і не лише створюють своєрідну атмосферу закладу, а й змушують мене поринути в транс. Я наче чую стукіт підборів по бруківці, бачу статечних молодиць, одягнених у вишукані туалети із стискаючими корсетами, їх жіночні руки обтягують високі білі рукавички, а на головах вони носять намудрені шляпки увінчані у кого пірям у кого квітами, а укого майстерно викладеними клаптиками тканини. Дівчата мило хіхікають і обговорюють нове чудо – каву. Для нас кава стала звичною справою і я поцікавилася чи це впливає на кількість відвідувачів. Олексій зазначив: ”Можливо, важко це визначити ось так просто. Хтось приходить рідше, хтось щодня. Хтось почав ходити в інші місця, а хтось з інших місць прийшов до нас. Важко відповісти, цей процес постійний”. Сидячи тут на славнозвісній вуліці – Валова, я пригадую історії повязані з нею. Люди кажуть це особлива вулиця! Адже будучи центральною, не раз страждала під час Першої та Другої світових воєн. Та подібно до фенікса, відновлювалася, стаючи ще більш витонченою та красивою. У нашому місті, це мабудь, вуліця, що пережила найбільше перейменувань! Первісна назва – Гімназійна. Проте ця назва протрималася недовго. Згодом в 1891 році її замінили на вул. Третього Мая. Саме у ті часи, коли оргинальна архітектура створювала найзатишнішу вулицю, тут у чарівному тріповерховому будинку знаходилося улюблене місце тернополян – перша кав’ярня нашого міста – “Віденська“.

Традиції пиття кави, нажаль втратилися, загубилися по дорозі до 21 століття, століття кави “to go” (взяти з собою), кави, смаком якої вже не так захоплюються, яку воліють ув’язнити в паперовій тюрмі. Замість частувань напою в затишному місці по правилах, як в Греції із холодною водою, чи Британії із великим вмістом вершків, для м’якості смаку, чи Єгипті із цукром, аби в такий спосіб підсолоджувати собі життя, наша молодь воліє бути у тренді, і без жодної на то потреби, лишній раз, купує каву в паперовому стаканчику. Ці яскраві вбивці першочергового елегантного смаку і аромату із символікою закладів заповнили вулиці не лише нашого міста. Мої роздуми у цій затишній, неокавярні перериває творець цього місця, Олексіq Широков. Він відкрив мені те, як створювалося це місце: “Ідея була така - бракувало місця, де можна було б випити кави, яку б правильно приготували: не занадто гарячу чи гірку. Захотілося створити місце, де відвідувачам будуть пропунувати найкраще – не забуваючи протерти серветкою залишки старої кави перед тим, як молоти нову чи добавити правильно спінене молоко замість перегрітого. Також ми вважали, що буде круто дати тернополянам можливість брати каву з собою та йти з нею по вулиці, спілкуватись з друзями. Щоб це виглядало красиво та естетично”. В процесі спілкування він відзначив, що багато хто зловжіває можливістю взяти каву зсобою. Олексій стверджує, що п’ючи каву із паперового стаканчіка закритого пластиковою кришечкою, ми не вдихаємо аромат напою, а отже не смакуємо ним в повній мірі! Натомість, у вас завжди є альтернатива відволіктіся, прийту у кавярню, замовити філіжанку диво-елексіру енергії і у теплій компанії насолодитіся цими дивовижним моментами, замість робити це в поспиху на вулиці, переслідуючи одну ціль – відповідність моді.

На останок, Олексій поділився знами рецептом смачної кави: “Мені подабається кава дуже різна, в залежності від настрою, напевно. Проте я стараюсь не додавати в каву цукор чи молоко. В добрезвареній чашці кави вони зайві. Поділюсь простим рецептом. Купіть френч-прес. Він коштує гривень 50. Змоліть каву середнім помолом, засипте 19 грам на 300 мл, залийте гарячою водою, залиште на 4 хвилини, опустіть поршень френч-пресу вниз, перелийте в чашку та насолоджуйтесь!”.

vzc

vav

large

largefavc

larged

largede

largevdf